Історія

14 вересня 1920 року Рада Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки затвердила положення про робітничо-селянську міліцію, її організацію та побудову. Охороною соціалістичної власності в той час займалася промислова міліція, яка охороняла фабрики, заводи, склади, зсипні пункти, торговельні та інші підприємства, проте у квітні 1921 року за розпорядженням Народного Комісаріату внутрішніх справ вона була скасована, а її функції були передані загальній міліції. 31 березня 1922 року РНК УСРР прийняла постанову “Про організацію з міліціонерів охорони заводів, фабрик, радгоспів та ін … “ Відтепер охорона державної промисловості покладалася на спеціальні загони промислової міліції, які комплектувалися відомствами та установами самостійно та знаходилися під наглядом міліції, яка озброювала їх, інструктувала та контролювала. У цьому ж році Головміліцією УРСР розробляється інструкція про артелі сторожів. Створюються Управління сторожової охорони при Радах народних та селянських депутатів та артелі сторожової охорони кооперації інвалідів. Організація державної власності покладалася на керівників підприємств і здійснювалася відомчою охороною. Усі ці види охорони були розрізнені, дорого коштували та не були зв’язані з органами внутрішніх справ. Таке становище продовжувалося майже 30 років. Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 жовтня 1952 року № 4633-1835 чисельність охорони підприємств передано підрозділам позавідомчої зовнішньої охорони при органах міліції, на які покладалася охорона об’єктів різного відомчого підпорядкування. 
На кінець 1958 року під охороною позавідомчої охорони було понад 37 тисяч об’єктів, а загальна чисельність охорони становила 17,7 тисяч працівників. Постановою Ради Міністрів СРСР від 2 січня 1959 року № 93-42 “Про впорядкування охорони підприємств, організацій та установ” створено два види охорони: 
Воєнізована - для охорони особливо важливих та режимних об’єктів, 
Сторожова - для охорони усіх інших об’єктів.
У цей час проводяться заходи по впровадженню в охорону об’єктів засобів сигналізації та передбачається обладнати ними організації та установи, створено два види охорони. Охороною охоплено:
у 1962 році - 15 тис. об’єктів,
у 1963 році - 20 тис. об’єктів.
Крім того, у березні 1965 року постановою РМ УРСР № 305-15 позавідомча зовнішня сторожова охорона була перейменована у позавідомчу охорону при органах внутрішніх справ. На другому етапі розвитку охорони були здійснені заходи щодо подальшого вдосконалення позавідомчої охорони шляхом заміни сторожової охорони на обхідних постах працівниками міліції, організації охорони об’єктів автомотопатрульними нарядами міліції, подальшого розвитку централізованої охорони. У травні 1967 року дозволена заміна бригадирів і сторожів обхідних постів рядовим складом міліції. Більш ніж у 100 містах України 2 400 бригадирів було замінено на 1 500 молодших інспекторів, а бригади були перейменовані у сторожові дільниці. У 1967 році вводяться посади начальників пунктів централізованої охорони. У грудні 1971 року за рахунок скорочення 15 тисяч сторожів обхідних постів введено 6 тисяч працівників нічної міліції. На цей час охорона УРСР налічувала понад 112 тисяч працівників, які охороняли понад 64 тисячі об’єктів за допомогою 62 пунктів централізованої охорони та 164 пунктів централізованого нагляду. Створені мобільні підрозділи міліції позавідомчої охорони спроможні вирішувати складні оперативні завдання по попередженню крадіжок та охороні громадського порядку. У 1973 році з’єднані держбюджетна та нічна міліція, утворено 102 дивізіони та 109 взводів. 
У 1974 році за рахунок працівників нічної міліції щоденно перекривалось 1,2 тисячі маршрутів, в т.ч.: 
на автомашинах - 336, 
мотоциклах - 444, 
піших маршрутах - 464, 
застосовувалось - 411 службових собак.
На балансі підрозділів охорони було 977 легкових автомобілів і 2 891 мотоцикл. У 1975 році загальна чисельність підрозділів охорони становила 139,7 тис. чол., у т.ч. сторожів - 117,8 тис. чол., ВОХОР - 15,4 тис. чол., та міліції - 10,3 тис. чол., якими охоронялося 138,5 тис. об’єктів. Охоронною сигналізацією було обладнано 101,9 тис. об’єктів і 22,7 тис. відокремлених приміщень. Постановою РМ УРСР № 578-192 від 13 червня 1979 року “Про посилення охорони установ Держбанку СРСР” під охорону міліції позавідомчої охорони передані Держбанку СРСР. У 1980 році чисельність охорони досягла 186,5 тис. чол., у т. ч. міліції - 12,2 тис. чол., ВОХОР - 19,4 тис. чол. У наступні роки підрозділами позавідомчої охорони проводилися заходи по зміцненню матеріально-технічної бази, у т.ч. - по будівництву службових приміщень, удосконаленню та поліпшенню організаційної структури, поширенню діапазону її діяльності, надійності та значному здешевленню охорони на основі впровадження нових технічних засобів охоронної сигналізації. Крім того, охорона вносить вагомий внесок у здійснення оперативно-профілактичних заходів по боротьбі зі злочинністю. Завдяки цьому зростає авторитет Служби охорони, вона займає одне із провідних місць у системі МВС України. 
Наказом МВС України №297 від 30.09.90 року Управління позавідомчої охорони при МВС України набуває статусу Головного. Проте економічні негаразди, які почалися в країні наприкінці 1991 року, розбалансованість народного господарства та економічна криза призвели до значного скорочення кількості об’єктів, що охоронялися, та зменшення чисельності особового складу. В той же час значно ростуть витрати охорони на впровадження нових технічних засобів, експлуатаційні, транспортні та інші витрати, що поступово призводить до зниження ритму діяльності охорони. Дещо погіршується якісний склад кадрів у зв’язку з їх відтоком в інші охоронні структури. 
10 серпня 1993 року постановою Кабінету Міністрів України № 615 на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ створено Державну службу охорони при МВС України, яка діє на основі самофінансування. На неї покладено охорону державних особливо важливих об’єктів і надання комплексу платних охоронних послуг, на які склався попит у ринкових умовах. Протягом 1994-1996 років ДСО вирішується комплекс кадрових, юридичних, технічних, фінансових, господарських та інших питань, розробляються та впроваджуються директивні напрями подальшого розвитку служби охорони, у т.ч. удосконалення управління та розроблення нормативної бази, зміцнення економічного стану, технічного переозброєння та забезпечення надійності охорони, поліпшення матеріально-технічного забезпечення та вдосконалення роботи з кадрами. На виконання Концепції розвитку Державної служби охорони при МВС України в наступні роки проводиться робота по вдосконаленню та поліпшенню ефективності службово-господарської діяльності підрозділів ДСО в ринкових умовах, підвищення їх конкурентоспроможності на ринку охоронних послуг. Проводиться робота по створенню Служби маркетингу, Служби інкасації, провадяться організаційні та практичні заходи по вивільненню працівників міліції охорони від виконання невластивих завдань, реорганізації воєнізованої та сторожової охорони ДСО в підрозділи цивільної охорони “Варта” і “Захист”, створено Державний центр сертифікації засобів охоронного призначення. Подальшого розвитку набувають Училища професійної підготовки та навчальні центри із загальним одноразовим наповненням близько 600 місць, розробляються та впроваджуються нові прилади та системи охоронно-пожежної сигналізації.